ВИ́ЇДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́їсти 1, 2. Знову знайшов біля Синяви свою худобину з виїденою серединою. І пішов тоді Тодір шукати вовка (Стельмах, Хліб.., 1959, 216).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 401.