ВИ́ЇЖДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́їздити. Летять вони, неначе стріли з лука, На вірних, виїжджених скакунах (Рильський, II, 1956, 24); Привокзальна площа, виїжджена вздовж і впоперек автомобілями, була оточена стіною з білої акації, осокорів і берестів (Сенч., На Бат. горі, 1960, 218); Виїжджений шлях крутився між горбами й зникав у далині (Сміл., Зустрічі, 1936, 234).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 402.