ВЛАДУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. владува́ти. О, він, Муравйов, може зрозуміти цю жадобу владування: він сам зазнав цієї запаморочливої пристрасті (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 132); Хата за його [Перегуди] владування почала й зовсім розвалюватися (Кучер, Прощай.., 1957, 126).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 702.