ВМ’Я́ТИНА (УМ’Я́ТИНА), и, ж., рідко. Заглиблення, слід від удару або тиснення; ямка. На важкій броні в деяких з них [танків] були глибокі вм’ятини від німецьких снарядів (Собко, Кавказ, 1946, 41); Глибока вм’ятина на переніссі свідчила про щойно зняті окуляри (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 708.