ВМУРО́ВУВАТИ (УМУРО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., ВМУРУВА́ТИ (УМУРУВА́ТИ), ую, уєш, док., перех. Муруванням укріплювати щось у чому-небудь. [Колодязь:] Він [чоловік] береги мої, тепер травою вкриті. Вмурує в камені, з далеких скель відбиті, І грати тут постановить (Щог., Поезії, 1958, 292); 1913 р. в центрі с. Надієва.. на честь великого поета [Т. Шевченка] також було споруджено скелю-обеліск. Не маючи особливо великих коштів, автори вмурували в скелю емалевий портрет Т. Г. Шевченка з текстом "Заповіту" (Нар. тв. та етн., 2, 1964, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 708.