ВНІЧИЮ́ (УНІЧИЮ́), присл. Без виграшу або програшу для тієї та другої сторони (про всілякі ігри, змагання). Незважаючи на активний наступ горьківського центрального нападаючого, він [воротар] не пропустив у ворота киян жодного гола, зустріч закінчилась внічию — 0:0 (Літ. газ., 16.XII 1960, 2); Вправи з штиковим боєм продовжувались.. Бій, хоч і затягався на все довший і довший час, кінчався перемогою Цимбала. Тільки на одинадцятий день двобій вперше закінчився внічию (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 709.