ВОВКОДА́В, а, ч. Великий мисливський собака. Йому відразу впав в око цей вовкодав, страшний на вигляд, але лагідний і слухняний (Багмут, Щасл. день.., 1959, 147); — На чотирьох побіг [Терентій] додому, хотів ускочити в свій двір, та вовкодави захопили його й мало на шматки не порвали (Стельмах, Хліб.., 1959, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 711.