ВОВКУЛА́К, а, ч. Те саме, що вовкула́ка 2. Розкажи, як за горою Сонечко сідає,.. Як у полі на могилі Вовкулак ночує (Шевч., II, 1953, 8); — Люди справді мають її [Оришку] за відьму, хоч вона така відьма, як я вовкулак (Мирний, III, 1954, 312).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 711.