ВОВНИ́СТИЙ, а, е. Який має довгу й густу вовну. Он біжить він [хліб] полями, як дикий вовнистий звір, і вигинає хребет (Коцюб., II, 1955, 230); Отари вовнистих, ще не стрижених овець підганяють до сараїв просто зі степу (Гончар, Таврія.., 1957, 107); * Образно. Хмари, вовнисті, немов ті клубочки, шпурляєш [весно] по небі (Фр., XIII, 1954, 304).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 712.