ВОВЧЕНЯ́, я́ти, с. Те саме, що вовча́. Так виє підстрелена вовчиця, коли з-перед її очей беруть вовченят (Мирний, І, 1954, 49); В затишних глухих кутках мисливці знаходили тут вовчі лігва, забирали вовченят (Донч., IV, 1957, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 712.