ВОДОВЕ́РТЬ, і, ж., рідко. Те саме, що вир. Гуде, Вирує чорна водоверть (Перв., З глибини, 1956, 238); * Образно. Вокзальна метушня захопила Максима в свою водоверть (Ткач, Арена, 1960, 231).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 719.