ВОДОВІДЛИ́В, у, ч. 1. Устаткування (пристосування) для спускання води. Протягом 1954-1955 рр. на шахті.. було автоматизовано чотири водовідливи (Гірн. пром.., 1957, 39); Удвоє перевиконали норму бетонярі бригади Сергія Лещенка, зайняті будівництвом колектора водовідливу (Рад. Укр., 4.І 1962, 1).
2. рідко. Те саме, що водовідлива́ння. Технік Долгоруков сконструював пульт для автоматичного управління насосами глибинного водовідливу (Рад. Укр., 4.XII 1953, 1); Тимчасові перемички повинні бути досить водонепроникні, щоб водовідлив за перемичками можна було звести до мінімуму (Довідник сіль. будівельника, 1956, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 719.