ВОДОМИ́Й, ю, ч., рідко. Те саме, що водори́й. Спустившись в яр, на дні якого у водомиї лежали присипані глиною два трупи опалайківців, Третяк скомандував зупинитись (Іщук, Вербівчани, 1961, 395).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 720.