ВОДОПРОВІ́Д, ово́ду, ч. Система труб, нагнітальних установок, фільтрів і т. ін. для подавання води до місць споживання; водогін. Як тільки жильці отелю полягають спати, починається поправка і прочистка водопроводів, елеваторів і т. ін. (Л. Укр., V, 1956, 253); Будуючи водопровід, необхідно насамперед встановити, скільки води він повинен подавати (Колг. енц., І, 1956, 246); До тваринницьких ферм підведено водопровід (Веч. Київ, 27.ІІ 1958, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 721.