воді́ння дівча́т —
1) у старовину покарання дівчат-покриток чи жінок легкої поведінки (крім вимазування воріт дьогтем чи смолою) через публічне водіння їх по селу з громадським і церковним осудом (це описує у своїх творах І. С. Нечуй-Левицький);
2) у старовину — покарання злодійок, через остриженняі водіння їх по селу, іноді з музиками (це описано в повісті «Микола Джеря» І. С. Нечуя-Левицького), пop. у Т. Шевченка: «Була чутка, що стрижену В Умані водили По улицях, — украла щось…».
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 108.