ВОЛОКУ́ША, і, ж. 1. Сільськогосподарське знаряддя для вирівнювання та легкого поверхневого розпушування грунту. Поверхню ріллі можна вирівнювати також волокушею (Колг. енц., І, 1956, 83); А там он уже трактори прийшли з волокушами, розрівнюють.. нагорнуті протягом дня вали, розтягують по полю вибраний з протитанкового рову грунт (Гончар, Людина.., 1960, 173).
2. Знаряддя для згортання й транспортування сіна та соломи до місць укладання їх у стоги або скирти. Стьопа кіньми солому возив, полову волокушею тягав (Кучер, Дорога.., 1958, 24); Солому стягували і скиртували тракторами з допомогою тросових волокуш (Наука.., 8, 1956, 29).
3. Густа сітка для ловлі риби на мілині. Риба на великих ставах ловиться неводом, а на середніх — волокушами (Колг. Укр., 16.VIІІ 1939, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 730.