ВОЛОСА́ТИЙ, а, е. Покритий волоссям. На вершинах Паміру альпіністи розшукували волосату снігову людину (Руд., Остання шабля, 1959, 568); // Який густо заріс волоссям. Бугров.. наставив проти вогню широкі волосаті груди, що розривалися з кашлю (Мик., II, 1957, 276); // Який має довге волосся на голові. Вчився я в школі.. Вчили попівна-вчителька та волосатий піп (Донч., І, 1956, 483).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 731.