ВОЛОШКО́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до воло́шка1. Волошковий цвіт; // На якому ростуть волошки. Йде обніжком волошковим Чіпка (Мас., Сорок.., 1957, 348); // Зробл. з волошок. І хай згадається вам перше на віку.. Дівча засмалене в волошковім вінку (Рильський, Поеми, 1957, 219).
2. Який має або нагадує колір волошки; синій. На ньому була полотняна сорочка з вишитим волошковими нитками коміром (Мик., II, 1957, 378); Які в неї розіскрені волошкові очі! (Гур., Друзі.., 1959, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 734.