ВО́НПИТИ, плю, пиш; мн. во́нплять; недок., діал. Сумніватися. Не вонпив старий Шрам, що син його Петро укладе Тура (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 737.