Що oзначає слово - "ворона"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ВОРО́НА, и, ж. 1. Хижий птах із чорним або сірим пір’ям, що живе на деревах поблизу населених пунктів На шлях дивлюся та на поле, Та на ворону на хресті (Шевч., II, 1963, 279); Пролетіла ворона і сіла на тину (Коцюб., І, 1955, 410); Вітер ворону вгрі забивав, і вона мимоволі боком летіла та крякала (Тич., І, 1957, 236).

Бі́ла воро́на див. бі́лий; Ля́кана (поло́хана і т. ін.) воро́на й куща́ (й ті́ні, й пня) бої́ться — про того, хто раз перелякався і потім усього боїться; дуже обережний; Ні па́ва ні воро́на див. па́ва; Пізна́ти воро́ну по пі́р’ю — видно справжню суть людини з її поведінки.

2. перен., зневажл. Про неуважну людину; гава, роззява. — Дітей малих за що посадив? — По приказанію вашому, за бунт. — Ворона! — крикнув на його, — по приказанію вашому!.. — затвердив та кажеш одно (Мирний, І, 1954, 284).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 740.