ВОСКУВА́ТИЙ, а, е. Кольором схожий на віск. Щоб хлібом заживиться, На панському лану за сніп щороку жав Пшеницю жовту він та жито воскувате (Рильський, Поеми, 1957, 233); Воскуватого кольору мішки під очима [імператора] надавали йому старечого вигляду (Кочура, Зол. грамота, 1960, 258).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 744.