ВОШИ́ВИЙ, а, е. Який має багато вошей. З евакуації Павло повернувся вошивий і голодний (Тют., Вир, 1964, 367); Осінь підкралася якось несподівано, застала підлітків босими, обдертими й вошивими (Донч., II, 1956, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 746.