ВПАКО́ВУВАТИ 1 (УПАКО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПАКУВА́ТИ (УПАКУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., перех. 1. Поміщати що-небудь у якусь тару; спаковувати. Впаковував [Січкар] у мішки з зерном кусні добре просоленого сала (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 35); Я вже й речі впакувала, щоб їхати з Чернівець (Л. Укр., V, 1956, 375); Зваж, нарешті, скільки.. мін завод знову впакує в оцю тару! (Гончар, І, 1954, 382).
2. перен., розм. Силою поміщати кого-небудь кудись; засаджувати. [Олекса:] Писар служив у якогось пана також за писаря і щось там прошкрябав, так той його до криміналу впакував (Фр., IX, 1952, 36).
ВПАКО́ВУВАТИ2 див. упако́вувати 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 748.