ВПЕРЕ́МІШКУ (УПЕРЕ́МІШКУ), присл., розм. Те саме, що впере́міш. Зелені, як морська хвиля, смарагди вперемішку з червоними рубінами облямовували всю ікону (Донч., III, 1956, 143); Орловці з криничанами, склавшись в одну гарбу, ішли тепер разом, вперемішку (Гончар, Таврія.., 1957, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 749.