ВПЛУ́ТУВАТИСЯ (УПЛУ́ТУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., ВПЛУ́ТАТИСЯ (УПЛУ́ТАТИСЯ), аюся, аєшся, док. 1. Потрапляти в що-небудь, сплутуючись з ним; вплітатися. [Леся:] У мене в волосся вплуталася бджола (Коч., І, 1956, 97); * Образно. Він став проглядати гранки. Читав, механічно правив коректуру, але змісту читаного не міг добрати, бо весь час у текст вплутувались власні настирливі думки (Головко, II, 1957. 553); [Катря:] Боже мій! У які тенета я вплуталась — і думок не зберу (Стар., Вибр., 1959, 188).
2. перен., розм. Устрявати в яку-небудь неприємну справу. — Моя дружина — комуністка і ні в які авантюри не стане вплутуватися (Кулик, Записки консула, 1958, 54); Вона.. вплуталась в лихо проти своєї волі і трохи не плакала (Н.-Лев., II, 1956, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 752.