ВРАЖЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що вразли́вий1.Вона стала вражлива останніми часами (Коб., II, 1956, 156); * Образно. Не плямив поцілунок мій зроду квіток, чи то пишні були туберози, чи квітки, що зродив найпростіший садок, чи до краю вражливі мімози (Л. Укр., І, 1951, 222).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 757.