ВРОДЛИ́ВИЦЯ (УРОДЛИ́ВИЦЯ), і, ж. Те саме, що красу́ня 1. Плющ повивсь по тім балконі, Де вродливиця була (Л. Укр., IV, 1954, 120); Це була звичайна собі дівчина, метка й моторна,.. не потвора, але ж і не вродливиця (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 473).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 760.