ВРІЗА́НИЙ і (УРІ́ЗАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до врі́зати1. Молодиця стиснула в руці папірець і швидко пішла до залізної, врізаної в огорожу хвіртки (Стельмах, Хліб… 1959, 16).
ВРІ́ЗАНИЙ2 див. урі́заний1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 759.