ВСЕМОГУ́ТНІЙ (УСЕМОГУ́ТНІЙ), я, є. Який має виняткову силу, могутність, владу; усесильний. Ти підвелась, Вітчизно всемогутня, Під сяєвом рубінових зірок (Дор., Серед степу.., 1952, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 764.