ВСЕ́-ТАКИ (УСЕ́-ТАКИ). 1. спол. Уживається (звичайно із сполучниками і, а, та, але) для поєднання речень (або їх членів) із протиставно-допустовим значенням; однак. Хоч і не зовсім Маруся повеселішала, та усе-таки неначе стала потроху оживати (Кв.-Осн., II, 1956, 80); Аж тепер згадала Олександра Гната, згадала й свою хату. Яка є, то є, а все-таки свій куток (Коцюб., І, 1955, 64); Дивився я на Хрест отой Південний,.. І здумав раптом: хоч далеко, справді, Від мене рідний край і рідні люди,.. А все-таки це ж на одній планеті (Рильський, III, 1961, 300).
2. част. Уживається для вираження заперечення, а також для підсилення висловленої думки; незважаючи ні на що. Молодиці вернулись додому, а чоловіків усе-таки нема (Мирний, II, 1954, 194); Той [Хома] все-таки ліз наперед, щоб видніше було, що робитиметься на рундуку (Тют., Вир, 1964, 407).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 766.