ВСИ́ПИЩЕ (УСИ́ПИЩЕ), а, с. Посудина або приміщення для збереження сипких речовин. Оця діжка тільки на всипище й годяща (Сл. Гр.); Він підіймає пошивку, іде до комори, відчиняє її і з плеча висипав зерно у темне з глухуватим гомоном всипище (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 766.