ВСІЛЯ́КО (УСІЛЯ́КО). Присл. до всіля́кий. Говорили всіляко, але я не міг добре розміркувати (Фр., І, 1955, 220); — Державу тільки на одному мечі не втримаєш. Тут мислити треба і з ворогом усіляко боротися (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 531); Ленін учив всіляко зміцнювати диктатуру пролетаріату і її основу — союз робітників і селян (Біогр. Леніна, 1955, 245).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 766.