ВТЕЛЮ́ЩИТИСЯ (УТЕЛЮ́ЩИТИСЯ), щуся, щишся, док., фам. Влізти, потрапити в небажане місце, справу і т. ін. — Коли не гуска забреде кудись, то теля у провалля втелющиться або корова у багнюці зав’язне… (Кроп., III, 1959, 154); Марфа вже сама ходила, бігала на хитких ногах, нянька ледве поспівала за нею, так і гляди, щоб куди-небудь не втелющилась (Горд., Діти.., 1937, 29).
◊ Втелю́щитися кому в го́лову, фам. — засісти в голові (про думку, ідею тощо). На моє нещастя, втелющилася мені в голову підозра (Збан., Любов, 1957, 254).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 772.