ВТО́ПТАНИЙ 1 (УТО́ПТАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до втопта́ти 1. Клякли витолочені, втоптані в землю перестиглі жита (Коз., Гарячі руки, 1960, 153); * Образно. [Микола:] Я, втоптаний у болото, ..зарізаний без ножа. — Я, по-твойому, виходжу ще й злодієм? (Фр., IX, 1952, 143).
ВТО́ПТАНИЙ2 див. уто́птаний1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 776.