ВТУЛЯ́ТИ (УТУЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш і ВТУ́ЛЮВАТИ (УТУ́ЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВТУЛИ́ТИ (УТУЛИ́ТИ), втулю́, вту́лиш, док., перех., рідко. Те саме, що вставля́ти. Чорні засмальцьовані постаті [людей] клювали букви і втулювали їх у дощечки на долоні (Вільде, Сестри.., 1958, 110); Втуливши яке слово не до ладу, можна спинитись і почати наново (Вас., І, 1959, 185).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 777.