ВУХА́СТИЙ, а, е. Те саме, що вуха́тий. Я вже твердо запевнився, що цей вухастий хлопець знає все, що йому треба (Хотк., І, 1966, 156); — Ото люди й кажуть: ти вухастий — все прислухаєшся (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 570).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 789.