ВХО́ДИНИ, дин, мн. Народний звичай відзначати вселення в нове приміщення (звичайно житло); новосілля. Пишно й бучно відсвяткував Бжеський свої входини й почав улаштовувати господарство (Тулуб, Людолови, І, 1957, 241); З великою радістю все село привітало Мусія Савича, який першим переїхав у нову хату. Потім, що не день, то нові входини (Рад. Укр., 27.1 1967, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 791.