ВЧИТТЯ́, я, с., заст. Навчання. Давно був час починати вчиття (Гр., Без хліба, 1958, 33); Неділя. Вчиття в школі нема, і Яків Петрович після обіду стоїть у кімнатці своїй і дивиться у вікно (Тесл., Вибр., 1950, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 793.