ВІДБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДБА́ВИТИ, влю, виш; мн. відба́влять; док., перех. Зменшувати кількість, віднімаючи частину від цілого.
Хоч відбавля́й — занадто багато. [Горлов:] Головне у полководця — в душі. Коли вона смілива, хоробра, настирлива, тоді ніхто не страшний, а цього у нас хоч одбавляй (Корн., II, 1955, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 553.