ВІДБАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВІДБА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. відба́вляться; док., діал. Відлучатися. Страшне життя почалося Варці; нікуди на сторони одбавитись (Вовчок, І, 1955, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 553.