ВІДБИВНИ́Й, а́, е́. 1. Яким що-небудь відбивають (у 1 знач.). Відбивний молот.
2. кул. Виготовлений биттям, січенням, розм’якшенням. Зрази відбивні — нарізають з м’яса верхньої і внутрішньої частини задньої ноги (Технол. пригот. їжі, 1957, 51).
3. спец. Стос. до відбиття (в 3 знач.). Яскравість об’єкта залежить від освітленості відбивної здатності його поверхні (Довідник фот., 1959, 55); // Який служить для відбивання світла, звуків і т. ін. Зображення попадають в очі за допомогою відбивних призм (Цікава фізика.., 1950, 265).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 555.