ВІДБЛИЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док. Перестати блищати. Та жаль світанків тих, які лиш раз палали, Тих неповторних гроз, що в вічність одблищали (Рильський, Зим. записи, 1964, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 558.