ВІДБУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відбу́ти 1. Аж над раном [ранком] по відбутих муках зложено пов’язаних в’язнів на драбинястий віз і повезено до міста (Фр., II, 1950, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 560.