ВІДВА́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відвари́ти 1. Вже випито першу чарку, і молодий, відварений по-чабанському способу валашок, парує в мисках (Гончар, Тронка, 1963, 10); Відварені і відціджені варениці змішують із злегка підсмаженою на маслі цибулею (Укр. страви, 1957, 237); // у знач. прикм. Глафіра з печі дістала казан відвареної картоплі (Чорн., Визвол. земля, 1959, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 561.