ВІДВИНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., діал. 1. Віхилитися. Він на мене з києм, я насилу відвинувся (Сл. Гр.).
2. перен. Уникнути, ухилитися. Ні ковальчуки, ні сам Корній Шутов не могли одвинутись від кабальної роботи (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 516).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 563.