ВІДВІ́ДАЧ, а, ч., рідко. Те саме, що відві́дувач. У хаті загомоніли веселіш, не так вже побагату набігає одвідачів… (Вовчок, І, 1955, 157); Одвідачі кидаються прощатися з в’язнями (Л. Укр., II, 1951, 503).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 564.