ВІДВІ́ЙКИ, йок, мн. 1. Відходи зерна після молотьби та віяння; погане, засмічене зерно. — У вас є й висівки, й полова,.. а в комірці стоять і одвійки, .. буде чим годувати поросята (Н.-Лев., IV, 1956, 219); Якийсь любитель.. кине їм [пташкам] жменю-другу одвійок, і живуть собі пташки (Вишня, II, 1956, 102).
2. Пісне молоко, відділене від вершків за допомогою сепаратора. Пісна частина молока (відвійки), яка важча від вершків, під діянням відцентрової сили скупчується коло стінок барабана [сепаратора] (Механ. і електриф.., 1953, 507).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 564.