ВІДДА́ЛЕННЯ, я, с. 1. Простір, що розділяє два пункти, предмети і т. ін.; віддаль, відстань. Як се часто лупається [трапляється] людям, що не привикли ходити по горах і не вміють оцінювати гірських віддалень, Герман порядно помилився (Фр., VIII, 1952, 366); Віддалення між ними блискавично скорочувалось (Ткач, Моряки, 1948, 33).
2. рідко. Дія за знач. віддали́ти 1, 2 й віддали́тися. Вечором, по віддаленню гостей, коли я вийшов до чаю, привітала мене Дора з усмішкою (Коб., III, 1956, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 577.