ВІДДУ́ШИНА, и, ж. Невеликий отвір для обміну повітря, витягання диму, газів і т. ін. Земляночку викопав Марко під самим дубом.., з дупла проходила оддушина (Стор., І, 1957, 390); Він тільки кинувся до віддушини в хліві, яка виходила на вулицю, й виглянув звідти (Скл., Карпати, II, 1954, 217).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 582.