ВІДКА́ШЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДКА́ШЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, док. 1. Кашляючи, очищати горло від чого-небудь зайвого. Бабу Оришку знову кашель напав і, тяжко хрипучи,.. вона почала одкашлюватись (Мирний, І, 1954, 239); Він лежав біля сепаратора і відкашлювався кров’ю (Чорн., Визвол. земля, 1959, 188); Орест одкашлявся і взяв цигарку (Досв., Вибр., 1959, 335); // Злегка покашлюючи, прочищати горло перед говорінням, співом і т. ін. Хлопці пошепта-лися між собою і стали одкашлюватись. Марченко вскочив у середину, махнув головою і всі в один голос залящали (Вас., І, 1959, 103); Іван Семенович з острахом спостерігав ці готування, відкашлявся, як перед початком довгої промови (Ю. Янов., II, 1954, 117).
2. тільки док. Закінчити кашляти. А вона підождала, поки я відкашляюсь, та й знову за своє (Мирний, IV, 1955, 359); Дід,знову закашлявся дзвінким, тим вред-нючим кашлем, коли людина кашляє і не може відкашлятись (Збан., Єдина,1959, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 589.